ВІДЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДЛИТИ, діллю, діллєш; мин. ч. відлив, лила, ло; рідко ВІДІЛЛЯТИ, ллю, ллєш і рідше лляю, лляєш, док.
1. перех. Виливати частину рідини з якої-небудь посудини. Хведір одлива з півстакана [чаю] і долива ромом (Панас Мирний, V, 1955, .227).
2. перех. Вичерпувати, звільняючи що-небудь від води. В мокрому трюмі конопатять, відливають воду (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 395).
3. неперех. Відтікати з якої-небудь частини тіла (про кров). Кров поволі відлила від його обличчя, і воно стало сіро-зеленим (Вадим Собко, Серце, 1952, 10); — Ну? — запитав він удруге й почув, як уся кров одлила від голови і як замерло серце (Любов Яновська, I, 1959, 371).
4. перех. Бризкаючи або поливаючи когось водою,
приводити до притомності. Разів із шість Рябка водою
одливали І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали
(Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); Часто сусіди віднімали її
[Анюту], скривавлену, від озвірілої жінки й відливали
водою (Олесь Донченко, II, 1956, 106); Стара в плач та в крик,
хлопець умлів, ледве водою віділляли (Іван Франко, I, 1955, 246).
♦ Відливати переляк (переполох), заст. —
знахарськими засобами лікувати перелякану людину.
[Мамаїха:] Слухайте, люди, старішої од мене в селі
немає, я вам і дітям вашим пупи різала, переляк
одливала, кров замовляла (Юрій Яновський, III, 1959, 80).
5. тільки недок., неперех. Мати при основному кольорі інший, додатковий; давати відблиск. Блакить відливала сивою лускою (Юрій Смолич, I, 1958, 45); Ясний сонячний день. Вдалині відливають сріблом гори (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 108).
6. перех. Литтям виготовляти які-небудь речі. Кременисті бронзи мають добрі ливарні властивості. З них можна відливати тонкостінні деталі (Токарна справа.., 1957, 61); Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі [бульбашки] (Наука і життя, 10, 1961, 26).
7. перех., рідко. Проливати (сльози). Плаче вона не тільки через батькові слова, а виплакує все своє горе, наче одливає одразу всі свої сльози (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 247); — Хіба мало ти звідала тут горя, одлила гарячих сліз? (Панас Мирний, IV, 1955, 180).