ВІДМАХНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до
відмахувати 1—3. * Образно. — Проте чого це ми засумували, —
урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 130).
Відмахнути рукою — махнувши рукою, виразити цим
небажання щось робити, говорити тощо. Що в нього не
запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв,
не до того (Василь Еллан, II, 1958, 19).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 604.