ВІДМАХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМАХАТИ, аю, аєш, док.
1. тільки недок., неперех. Махати комусь у відповідь. Дівчата махають їм руками, кидають квіти, хлопці на танках відмахують їм весело (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 174).
2. тільки недок., перех. Махаючи рукою, головою і т. ін., відганяти що-небудь. Відмахувати мухи.
3. перех., розм. Проходити, пробігати значну віддаль. Добрий кінь без попасу відмахував версту за верстою (Яків Качура, Вибр., 1953, 43); До Бабинець [Дем'ян] під'їхав якоюсь хурою, а останні кілометри одмахав на своїх (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 176); * Образно. Не одну версту відмахало воно [сонце] по небові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 458).
4. тільки док., перех., розм. Швидко виконати певну
роботу. Треба мерщій лібретто писати.. І він його за
тиждень одмахав (Панас Мирний, III, 1954, 202);
// Швидко
й грубо відрізати частину від цілого.
5. тільки док., неперех. Перестати, закінчити махати.
Василь Боженко, відмахавши кулаками, взявся куйовдити
свою бороду, — така була звичка в нього (Юрій Смолич, Мир..,
1958, 46).
Відмахати руки — втомити руки, довго махаючи
ними.