ВІДМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і ВІДМІРЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВІДМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко ВІДМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Міряючи, відмічати, відділяти
що-небудь. Тихович, мов полковник той, визначує місце
бойовища, відмірюючи ланцюгом стосаженевий квадрат
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226); Чоловік у столярському фартусі
дерев'яним сажнем відміряв ділянки (Анатолій Шиян, Гроза..,
1956, 235); Ястшембський одміряв аршином їм обом
червоної матерії на спідниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45).
♦ Відміряти (відмірити) ляпаса — ударити долонею
по обличчю. Нова покоївка.. замість трьох поцілунків
одміряла йому одного ляпаса (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959,
458); Відмірювати (відміряти) кроки — йти повільно,
широко ступаючи. Приємно йти, відмірювати кроки
по тій землі, де світ пізнав колись (Іван Гончаренко, Вибр., 1959,
250); Сім раз одмір, а раз відріж див. відрізувати.
2. тільки док., перен. Пройти значну віддаль. Уже й півдороги поволі Одмірили вдвох чобітьми (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 98); Не один десяток кілометрів треба відміряти в степу, щоб не відстати од мисливців (Олесь Донченко, I, 1956, 174).