в означеннях
Тлумачення, значення слова «відмовлятися»:

ВІДМОВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВІДМОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відмовляться; док.

1. з інфін. Не погоджуватися що-небудь робити. Люди одмовлялися брати воду з тої криниці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 274); Підійшов Безвіконний і, почувши, що Татарченко відмовляється їхати, обурився (Олесь Донченко, I, 1956, 478); А вже як товариш попросить об чім, то він, здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок, I, 1955, 346); Зіна відмовилась грати перша, за рояль сіла Ася (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 81).

2. у сполуч. з дієсл. слухати, служити і т. п., перен. Переставати діяти (про частини людського організму). Він хитався, як п'яний, ноги відмовлялись слухати його (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 46); Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 420).

3. від чого. Не погоджуватися брати що-небудь; не приймати. [Марція :] Адже, по східному звичаю, гості не сміють відмовлятись від дарунків (Леся Українка, III, 1952, 182); Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 85);
//  також від кого. Покидати, залишати. Письменник відмовляється від свого творчого задуму тільки тоді, коли переконується, що він невірний (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 156); Погодитись інженерові-будівельнику, що тут нічого вдіяти не можна, це те саме, що й відмовитися від своєї професії (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 101); Відмовитися від сина (дочки).

4. чим, а також із спол. що, ніби та ін. Наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу. Одмовлялась Варка недугою, ніби все нездужає вона (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Більше для годиться запросив гостей до вечері.., учителька відмовилась тим, що вже повечеряли (Андрій Головко, II, 1957, 249).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 608.

Коментарі (0)