ВІДМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. Ухилятися від чого-небудь. Швендяли кудись молоденькі безусі писарі.., одмикуючи од роботи (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 328).
2. від кого. Уникати когось, стосунків з кимсь. Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340).