ВІДНЕ́ХОТЯ, присл. Через силу, з великим небажанням. Славко відповідав віднехотя (Лесь Мартович, Тв., 1954, 324).
ВІДНЕ́ХОТЯ, присл. Через силу, з великим небажанням. Славко відповідав віднехотя (Лесь Мартович, Тв., 1954, 324).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 610.