в означеннях
Тлумачення, значення слова «відновлювати»:

ВІДНОВЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДНОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДНОВИТИ, овлю, овиш; мн. відновлять; док., перех.

1. Надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому; приводити до попереднього стану; поновлювати. Земле, моя всеплодющая мати,.. Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров (Іван Франко, X, 1954, 12); Після розгрому ненависного ворога ми всі єдиною Радянською державою відновимо повністю села й міста, хати й палаци, шахти й заводи (Юрій Яновський, I, 1954, 70); Трохим Іванович дізнався, що Олімпіада не може розмовляти, і чи пощастить відновити мову, — фельдшер того сказати не міг (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 97);
//  Установлювати те, що було ліквідоване. В Кельні готувався з'їзд західнонімецької компартії. Це мав бути з'їзд, який би відновив компартію, розгромлену дванадцять років тому фашистами (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 147).

2. Знову починати перервану дію, стосунки тощо. 15 липня. Відновлюємо наступ, як видно, в напрямі на Бендери (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 135); Чому Рада ніколи нам тепер не пише, пора б уже відновити знайомість! (Леся Українка, V, 1956, 87); — Гадаю, лише через тиждень можна відновити сівбу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 402).

3. перен. Відтворювати в пам'яті; пригадувати. Я довго не важився відновлювати в душі спомини про нього [отця гумориста] (Іван Франко, IV, 1950, 239); Він відновлював спогади про попередню поведінку Арапникова (Микола Трублаїні, I, 1955, 92); Не маю спромоги відновити свої вражіння (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Цей трохи суворий, ніби докірливий тон раптом у пам'яті моїй відновив картину, свідком якої був я у цьому селі (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 4).

4. Усувати з хімічних сполук кисень або приєднувати до них водень.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 611.

Коментарі (0)