ВІДНОВЛЮВАТИСЯ, юється і ВІДНОВЛЯТИСЯ, яється, недок., ВІДНОВИТИСЯ, овиться; мн. відновляться; док.
1. Набувати попереднього вигляду, стану. Юнак відчував, як з кожним шматочком проковтнутого м'яса відновлювалися сили (Олесь Донченко, III, 1956, 239); Мир відновлявся, почуття до діда ставали ще дужчі (Юрій Яновський, II, 1954, 110).
2. Починатися знову після певної перерви. Рух по асфальту знову відновився (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 298); У вересні навчання в консерваторії відновилося (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 9).
3. перен. Відтворюватися в пам'яті; пригадуватися. Інколи швидкою згадкою відновиться в уяві Дубівка (Натан Рибак, Дніпро, 1953, 47).
4. тільки недок. Пас. до відновлювати 1. Світлиця прибрана гарно, але видко, що покраси в ній давно не відновлялись (Леся Українка, III, 1952, 145); Багато вже їх [культурно-освітніх закладів] відбудовано, багато відбудовується й відновляється (Остап Вишня, I, 1956, 320).