Словник української мови

ВІДОБРА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відобразити. Людяність творів А. Константинопольського, правдивість відображеного в них, досконала художня форма обумовлюють сучасне звучання цих історичних за змістом полотен (Мистецтво, 3, 1962, 16); А Гуменний гріб напереріз, беззвучно розколюючи веслом тонку блакить чистого неба, відображеного у воді (Олесь Гончар, Новели, 1954, 14);
//  у знач. прикм. Пустинне море сміялось, граючись відображеним сонцем (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 91);
//  відображено, безос. присудк. сл. Котляревський перший дав значні художні твори, в яких широко було відображено тодішнє життя (Українська література, 8 клас, 1957, 84).