ВІДО́МЩЕНИЙ, ВІДІ́МЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відомстити. — То кров моя не остигає, Не відомщена до кінця (Андрій Малишко, II, 1956, 61).
ВІДО́МЩЕНИЙ, ВІДІ́МЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відомстити. — То кров моя не остигає, Не відомщена до кінця (Андрій Малишко, II, 1956, 61).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 615.