ВІДО́МИЙ, а, е.
1. Про якого знають; знайомий.
Татари злазили вгору добре відомою їм стежкою (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 399); Відомий нам і величезний інтерес до
народної творчості, що його виявляв Ленін (Максим Рильський,
III, 1956, 69);
// Якого добре знають з певного боку.
Вештаючись раз по раз по ярмарках, промислуючи
[промишляючи] полотнами, став Чіпка відомий на
цілий повіт (Панас Мирний, II, 1954, 264); Її [чутку] принесла
баба Параска Гришиха.., відома на все село брехуха
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 336).
Відома річ — уживається як вставне
словосполучення в значенні відомо, звичайно. Відома річ,
кого огнем пече, тому скрізь вода, мріється (Марко Вовчок,
VI, 1956, 267).
2. Якого знає багато людей, який користується популярністю, славою; знаменитий, славетний. Ще кінчаючи свою науку в Віденському університеті у відомого вченого професора Ягича, Франко почав готуватися до професури (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35); Керував студією відомий письменник (Олесь Донченко, V, 1957, 354).
3. у знач. ім. відоме, мого, сер., мат. Дана величина.