ВІДПОЧИ́НОК, нку, чол. Відновлення сил після втоми
припиненням дії, руху і т. ін. Хоч би ставало
тії короткої літньої ночі на відпочинок після денної
праці (Панас Мирний, III, 1954, 140); Замість відпочинку мала
стільки клопоту і роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 362);
Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлусеве]
вимагало відпочинку (Олесь Донченко, II, 1956, 65);
// Проведення
часу на дозвіллі, без праці. Щодня на відпочинок у
Крим прибуває багато тисяч чоловік (Радянська Україна, 3.III
1954, 1);
// Коротка перерва під час праці, якоїсь дії;
перепочинок. — Се каторжна робота! І відпочинку
тобі ніякого немає (Панас Мирний, III, 1954, 148);
//
Зупинка в дорозі, щоб відпочити. Я сюди їхала три дні,
з довгими відпочинками, а й то була змучена до краю
(Леся Українка, V, 1956, 367).
Без відпочинку — безперестанку, безперервно. В
залі суду акуратно без відпочинку висиджувала Любов
Прохорівна (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 323); Будинок
відпочинку — спеціальний заклад для відпочинку
трудящих під час відпустки. В будинок
відпочинку на поромі ось тут колись переправлявся я (Іван Гончаренко,
Вибр., 1959, 197); Вечір відпочинку — вечір, на якому
розважаються, танцюють тощо; Кімната відпочинку —
кімната на підприємстві, у водолікарні і т. ін.,
у якій відпочивають; Ні сну, ні відпочинку — немає
можливості ні поспати, ні перепочити. Зосталась я
сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку
(Марко Вовчок, I, 1955, 277).
♦ Вічний відпочинок — те саме, що Вічний
спочинок (див. вічний). Сніг.. почав падати на землю,
притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя,
під яким знайшла людина свій вічний відпочинок
(Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 182).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 622.