Словник української мови

ВІДПОЧИ́НОК, нку, чол. Відновлення сил після втоми припиненням дії, руху і т. ін. Хоч би ставало тії короткої літньої ночі на відпочинок після денної праці (Панас Мирний, III, 1954, 140); Замість відпочинку мала стільки клопоту і роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 362); Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлусеве] вимагало відпочинку (Олесь Донченко, II, 1956, 65);
//  Проведення часу на дозвіллі, без праці. Щодня на відпочинок у Крим прибуває багато тисяч чоловік (Радянська Україна, 3.III 1954, 1);
//  Коротка перерва під час праці, якоїсь дії; перепочинок. — Се каторжна робота! І відпочинку тобі ніякого немає (Панас Мирний, III, 1954, 148);
//  Зупинка в дорозі, щоб відпочити. Я сюди їхала три дні, з довгими відпочинками, а й то була змучена до краю (Леся Українка, V, 1956, 367).
 Без відпочинку — безперестанку, безперервно. В залі суду акуратно без відпочинку висиджувала Любов Прохорівна (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 323); Будинок відпочинку — спеціальний заклад для відпочинку трудящих під час відпустки. В будинок відпочинку на поромі ось тут колись переправлявся я (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 197); Вечір відпочинку — вечір, на якому розважаються, танцюють тощо; Кімната відпочинку — кімната на підприємстві, у водолікарні і т. ін., у якій відпочивають; Ні сну, ні відпочинку — немає можливості ні поспати, ні перепочити. Зосталась я сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку (Марко Вовчок, I, 1955, 277).
♦ Вічний відпочинок — те саме, що Вічний спочинок (див. вічний). Сніг.. почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя, під яким знайшла людина свій вічний відпочинок (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 182).