ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто відпочиває (в 1 знач.). Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом (Юрій Яновський, II, 1954, 194).
ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто відпочиває (в 1 знач.). Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом (Юрій Яновський, II, 1954, 194).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 622.