в означеннях
Тлумачення, значення слова «відпочивати»:

ВІДПОЧИВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДПОЧИТИ, ину, инеш, док.

1. Відновлювати сили після втоми (фізичної чи душевної), припиняючи дію, рух і т. ін. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Тамара відпочивала душею біля цієї привітної жінки після страшної ночі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 135); — По добрій праці, — розмислив Хапко, — можна й відпочити (Марко Вовчок, VI, 1956, 277); [Соня:] Я заспокоїлась, мамо: буду поливать квітки, полоть грядочки, а ви йдіть — одпочиньте (Карпенко-Карий, II, 1960, 332); Лікарі констатували звичайну втому горла, радили кілька днів відпочити (Іван Ле, Право.., 1957, 58);  * Образно. І небо і земля — усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49);
//  Проводити час на дозвіллі, не працюючи. — Я вже стара, не здужаю робити, та й ти вже старий, нехай за нас воблять діти, а ми вже будемо одпочивати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 23); У Лівадійському палаці-санаторії відпочивають радянські селяни (Літературна газета, 12.IV 1951, 2); [Вустя:] Мало батько попоробили на своїм віку? Нехай тепер вволю відпочинуть (Марко Кропивницький, II, 1958, 217).

2. перен. Лежати в могилі. Де Залізняк, душа щира, Де одпочиває? (Тарас Шевченко, I, 1951, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 622.

Коментарі (0)