ВІДПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відполірувати. На спині бійця вона [металева плита] вилискувала, як добрячий, відполірований скибами ґрунту леміш (Олесь Гончар, I, 1954, 53).
ВІДПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відполірувати. На спині бійця вона [металева плита] вилискувала, як добрячий, відполірований скибами ґрунту леміш (Олесь Гончар, I, 1954, 53).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 621.