ВІДПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДПРАВИТИ, влю, виш; мн. відправлять; док., перех.
1. Посилати,
відсилати щось куди-небудь, організовувати
відсилку, перевезення чогось. Кривинюк наганяє, щоб
дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа (Леся Українка,
V, 1956, 376); Вона із своєю бригадою виловлювала
в морі стільки риби, що її вистачало, щоб виконувати
державні плани, відправляти в подарунок
червоноармійцям і роздавати на трудодні колгоспникам
(Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 263); — Відправте свою пошту
та й підночуйте в мене (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254); — Через
дві години відправимо цистерни (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1956, 147);
// Супроводжуючи, відводити, відвозити
когось до певного місця за наказом, розпорядженням.
— А арештанта одправляй у город [місто] (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 269); Її впіймали і тепер уже відправляли
подалі, на острів Сахалін (Олесь Донченко, III, 1956, 79); Коли
Тараса оглянув лікар, довелося відправити його до
лікарні (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 121).
2. Випроводжати когось зі свого дому. Побачимо, з
чим тая розлучниця відправить його старостів!(Коцю6.,
I, 1955, 26);
// Просити когось, наказувати комусь піти
геть, залишити, покинути кого-, що-небудь. [Предслава:]
Княже! Богом милим Благаю тя [тебе]! Не
відправляй мене! (Іван Франко, IX, 1952, 213); Вона благала
усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли
з двора (Леся Українка, III, 1952, 661).
3. Давати розпорядження про відхід поїзда, пароплава і т. ін. Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. — В чому справа? Відправляй! (Олександр Довженко, I, 1958, 38).
4. Служити в церкві, виконувати релігійний обряд.
— Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний
сліпець благоподобно службу божу одправляє (Марко Вовчок,
I, 1955, 9); [Петро:] Прощай! Шануй матір нашу,
люби свого суженого, а за мене одправ панахиду (Іван Котляревський,
II, 1953, 41); Поховав дід бабу і похорон відправив (Оксана Іваненко,
Укр.. казки, 1950, 87).
♦ Відправляти (відправити) на той світ —
заподіювати кому-небудь смерть. Врагів [ворогів] на той світ
одправляв (Іван Котляревський, I, 1952, 226).