в означеннях
Тлумачення, значення слова «відпускати»:

ВІДПУСКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех.

1. Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали.. Такі сиділи всі в шапках, І з превеликими рогами (Іван Котляревський, I, 1952, 136); І кроку від себе не відпускає, все просить співати (Марко Вовчок, I, 1955, 281); Ранком вивели їх [некрутів] з казарми на двір.. Попорядкувавши, одпустили їх передихнути, бо завтра вже на учення (Панас Мирний, II, 1954, 121); Як шукала вона останні десять днів, відколи відпустили бійців із полку, Семена в місті (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 122).

2. Давати комусь волю, звільняти з-під варти. Левка одпустили, щоб куди хотів ішов собі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 297); Старого Мотузку відпустили зразу ж. А решту всіх вивели на вулицю.. їх одразу ж оточили міліціонери (Андрій Головко, II, 1957, 161);
//  іст. Звільняти від кріпацтва. Петра на волю одпустили, Зимою в Київ одвезли, І там у школу оддали (Тарас Шевченко, II, 1953, 222); Так пані вже каже; — Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу (Марко Вовчок, I, 1955, 36).
Відпускати (відпустити) з миром див. мир 1.

3. Переставати тримати, стискати що-небудь, випускати з рук. Таня все не випускає його руки (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 9);  * Образно. Кліщі, що стиснули серце, відпустили, і я отямився (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 70).

4. Робити щось менш натягнутим, прикрученим; послаблювати. При користуванні компасом запобіжник відпускають, і стрілка починає вільно обертатися (Фізична географія, 5, 1956, 10); Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний, I, 1954, 282); Андрій, Михайло та Микола Васильович ладнались пливти через річку маленьким човником, щоб на тому березі одпустити трос (Микола Трублаїні, 1, 1955, 111).

5. перев. безос., перен., розм. Слабнути, зменшуватися (про біль, хворобу). Сильно дуже хворіли Дилди.. Одпускало їх тільки тоді, коли треба було до міста їхати, — чи там яєчка везти, чи масло (Остап Вишня, I, 1956, 352); Ніби трохи мене відпустило… Чи не повернуть додому? (Марко Вовчок, VI, 1956, 293); Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою, і судорога відпустить (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 164);
//  Зм'якшуватися, тепліти (про погоду). То примерзне, то знову відпустить (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 205).

6. Видавати, продавати що-небудь. Воду відпускати населенню тільки через дворові крани (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 154); — Кому треба на насіння, ..попросимо, щоб з гамазії [комори] відпустили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 127);
//  Виділяти певну суму грошей на якісь потреби; асигнувати. Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли Міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти (Павло Тичина, III, 1957, 131); Сто тисяч одпустило Міністерство освіти [на будівництво десятирічки] (Петро Панч, В дорозі, 1959, 150).

7. Відрощувати бороду, вуса тощо. Захар, хоч був молодий, одпускав собі вуса (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 149); — Відпустив я собі чуприну до бороди, а бороду мало не до колін (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 229).

8. тільки док., разм. Сказати що-небудь дотепне або недоречне. Петя взагалі уміє відпустить словечко, уміє зуби заговорювати (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 187).

9. церк. Прощати (гріхи). Перед великоднем люди говіли, отець Сидір сповідав і відпускав гріхи (Олесь Донченко, III, 1956, 93); [Сестра Мархва:] Прости нам і одпусти прегрішення наші! (Панас Мирний, V, 1955, 110).

10. мет. Обробляти сталь або вироби з неї термічним способом для зменшення їх крихкості. Щоб надати інструменту, який виготовляють з швидкорізальної сталі, високої твердості та стійкості проти спрацювання, його гартують у маслі або селітрі і багатократно відпускають при високій температурі (Різальні інстр., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 625.

Коментарі (0)