в означеннях
Тлумачення, значення слова «відпиратися»:

ВІДПИРАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ВІДПЕРТИСЯ, відіпруся, відіпрешся, док.

1. розм., рідко. Те саме, що відмикатися 1. [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Панас Мирний, V, 1955, 108).

2. розм. Відмагатися, відмовлятися визнати свою вину тощо, не признаватися в чомусь. — Відпирайся, мій синоньку, Що коника та не маєш (Павло Чубинський, V, 1874, 947); Владко також не думав відпиратись від вини (Іван Франко, VI, 1951, 189); Як не відмовчувалася і не відпиралася Ганна, все ж нарешті зрозуміла, що нічого їй не допоможе (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 66).

3. діал. Відбиватися, оборонятися. А коли й там, на Україні, на нас нападуть вони й відпертися не вистачатиме в нас сили, тоді... тоді підемо на Путивль, у Московію (Іван Ле, Україна, 1940, 172).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 618.

Коментарі (0)

ВІДПИРАТИСЯ 2, ається, недок., ВІДІПРАТИСЯ, відпереться; мин. ч. відіправся, лася, лося; док. Ставати чистим унаслідок прання;
//  Зникати після прання (про бруд, плями тощо). У щось таке рушник уробили, що й не відіпралося (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 618.

Коментарі (0)