ВІДРАДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖАТИ, аю, аєш, недок., ВІДРАДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. — Так і так, — починає Савчиха, — хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити та не відраджуйте (Осип Маковей, Вибр., 1954, 81); Усі відраджали їй покидати свої сторони (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 77); Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 48); Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук (Леся Українка, V, 1956, 176); Я відрадив би йому робити подібні речі потай (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 75).