ВІДРА́ЗНО, рідко. Присл. до відразний;
// у знач.
присудк. сл. Голос у Христича ставав усе плаксивіший,
нещирий, від разно було Рідкодубові слухати його (Іван Кириленко,
Вибр., 1960, 203).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 627.