в означеннях
Тлумачення, значення слова «відрізняти»:

ВІДРІЗНЯТИ і заст. ВІДРІЖНЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДРІЗНИТИ, ню, ни́ш, док., перех.

1. Виділяти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221); Тепер Батура ясно відрізняв обличчя одне від одного (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 293); Діди сиділи на ній [деревині], схиливши голови, і ледве можна було одрізнити їх од тої темної, зчорнілої маси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 309); Тим часом хмара насунулась, і так стемніло, що води від землі не відрізниш (Олесь Донченко, VI, 1957, 290).

2. тільки недок. Робити кого-, що-небудь несхожим на інших якимись рисами, ознаками. Чималі вікна й двері, віконниці, помальовані зеленою фарбою, ґанок коло дверей — все те дуже одрізняло Леміщину хату од других (Нечуй-Левицький, I, 1956, 172); О. О. Шахматов зазначаємо південноруські говори вже в XI ст. мали риси, що відрізняли їх від інших говорів (Мовознавство, XIII, 1955, 26); Письменник завжди і в усьому повинен шукати саме те, що відрізняє, індивідуалізує людей (Олесь Донченко, VI, 1957, 629).

3. Відокремлювати кого-, що-небудь. Василь прикро подивився, важко і глибоко зітхнув, повернувся і сердитий, лаючись, почав одрізняти своїх овечат (Панас Мирний, IV, 1955, 27);
//  перев. док., заст. Виділити частину майна й землі комусь із членів родини для самостійного господарювання. — Кажи, дочко, свекрові, щоб вас одрізнив, а то ви колись з свекрухою спалите хату, — сказала Довбишка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); Батько ще повесні одрізнив і Микиту і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному (Андрій Головко, II, 1957, 475).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 630.

Коментарі (0)