в означеннях
Тлумачення, значення слова «відрізувати»:

ВІДРІЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРІЗАТИ, їжу, іжеш, док.

1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Тарас Шевченко, I, 1951, 539); Поли одрізуй, та плечі латай (Номис, 1864, № 1545); Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 28); Під загальний регіт знаменитий вегетаріанець відрізав малесенький шматочок м'яса (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 150);  * У порівняннях. — Спасибі, мамо! Я не п'ю, — сказала Онися швидко й голосно, як одрізала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 18);
//  перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші. Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 221).
Сім раз одмір (примір), а раз відріж — тільки обдумавши добре, починай діяти. [Огнєв:] Раніше зважувати, а потім дерзати.., що відповідає — сім раз примір, а раз відріж (Олександр Корнійчук, II, 1955, 21); Як (мов, наче і т. ін.) [ножем] відрізав (відрізало) — про раптове припинення чогось. — Я візьми, дурний, та й покажи [листа] на сході.. З того часу — як одрізало. Ні одного не получав (Андрій Головко, II, 1957, 20).

2. перех. Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь. — А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер ґрунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354);
//  Забирати в когось частину земельної ділянки, привласнюючи її. — Так вісімдесят десятин відрізав [пан]? — дивується і обурюється отець Вікентій (Михайло Стельмах, I, 1962, 272).

3. перех. Перетинати кому-небудь дорогу. Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот (Іван Франко, VI, 1951, 144); Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам (Терень Масенко, Побратими, 1950, 82);
//  Позбавляти зв'язку з ким-, чим-небудь. Сипав сніг і врешті засипав яму. Засипав дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світа відрізав... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 116); Важкі двері м'яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 126).

4. тільки док., неперех., перен. Різко й коротко відповісти. [Наталка:] Возному так одрізала, що мусить одчепитися (Іван Котляревський, II, 1953, 19); — Чого ти людей бунтуєш? — То ви їх бунтуєте, а не я! — одрізав Чіпка [становому] (Панас Мирний, II, 1954, 283); — Прошу вас запам'ятати, — відрізала дівчина, — що зустріч з вами анітрохи не радує мене (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 630.

Коментарі (0)