ВІДРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
відробити 1;
// у знач. прикм. Одержаний шляхом
відробітку. Так і зібрала [Катерина] кілька фунтів
[пшениці], перемішала з відробленою та й знову посіяла восени
на щастя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 302).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 631.