в означеннях
Тлумачення, значення слова «відродження»:

ВІДРО́ДЖЕННЯ, я, сер.

1. Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку. — Розходимось ми різними шляхами, розлучаємось, навіки злучені одною ідеєю.. відродження нашої країни... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 169); Мій ювілей збігся із святом 100-літнього ювілею відродження української літератури (Іван Франко, I, 1955, 40); Справжнє соціальне, національне і культурне відродження народу Західної України почалося тільки в 1939 році (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 56);
//  Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного. Донецькі гірники з безприкладним героїзмом боролись за відродження рідних шахт (Радянська Україна, 26.VIII 1951, 3).

2. з великої літери. Період розквіту, піднесення наук, мистецтва, літератури в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму прийшов у XIV—XVI ст. на зміну середньовіччю; Ренесанс. Мікеланджело — один з найяскравіших діячів епохи Відродження (Архітектура і будівництво, 3, 1955, 29); Просто перед ним здіймався королівський замок з невеликою вежею в стилі італійського Відродження (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 5).

3. фізл. Відновлення організмом утрачених або пошкоджених частин тіла, органів, тканин тощо. Радянська медицина вже не раз доводила можливість регенерації, тобто відродження кісток (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 632.

Коментарі (0)