ВІДРО́СТОК, тка, чол., рідко.
1. Пагін, що росте від гілки, стовбура, кореня або стебла рослини. Який корінь, такий і одросток (Номис, 1864, № 7130); Перед квашенням у буряків обрізують гичку, корінці і бокові відростки (Українські страви, 1957, 410).
2. Частина чого-небудь, яка відгалужується, відходить убік. Тут рудобої розбивали дірчасту руду з чудернацькими відростками (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 316).
3. анат. Відгалуження якогось органу в організмі. Червоподібний відросток сліпої кишки; Відростки шийних хребців.