в означеннях
Тлумачення, значення слова «відривати»:

ВІДРИВАТИ 1, аю, аєш, недок., ВІДІРВАТИ, ірву, ірвеш, док., перех.

1. Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частішу від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо. Одчиняю коробку з халвою і разом з віком відриваю шматок білого волокна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263); Він відривав від грона винограду ягідку за ягідкою (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 101); — Рукава ніяк не знайду. Чи не одірвав, бува, його хто? — запитав Довбня, плутаючи на собі пальто (Панас Мирний, III, 1954, 218); Відірвала листок з блокнота й поклала Петрикові до кишені (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 123);
//  тільки док., перев. безос. Відрізати, знести осколком снаряда, машиною тощо голову, ногу і т. ін. Йому відірвало ногу.
Відривати (відірвати) з м'ясом див. м'ясо.

2. перен., розм. Забирати, віднімати в когось що-небудь. Бачив я.., Як у бідного багаті крихту одривали (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 55);
//  Віднімати, відділяти частину від чого-небудь на шкоду собі або комусь. Недоїдав, недопивав... По копійці збирав... Одривав від пенсії (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 167).
Відривати від свого рота — не їсти самому, залишаючи для когось. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (Нечуй-Левицький, I, 1956, 107).

3. перен. Насильно відсторонювати, відводити кого-небудь від когось, чогось. І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої (Тарас Шевченко, I, 1951, 295); Вони якось відірвали Настю від Гната. Гната повели. Мотря взяла Настю до своєї хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 74);
//  Відводити руку, голову і т. ін. від чого-небудь. Вона важко відривала мокрі руки від обличчя (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 213); — Хто це? — одриває голову від підлоги й повертається до священика княгиня Ольга (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 55).
Відривати (відірвати) очі (погляд) від кого, чого — переставати дивитися на щось. Олександр тепер не відривав очей від річки (Петро Панч, Вибр., 1947, 296); Сашко на момент одірвав погляд од прицілу (Юрій Яновський, I, 1954, 99).

4. перен. Не давати можливості робити щось, займатися чимось. Як бачиш, все мені публіка докучає, одриває од діла (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 430); Вона не заважала дяді Кості і від роботи не відривала (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 157).

5. перен. Розлучати кого-небудь з кимсь або чимсь. — А чи можна ж до десяти літ хлопця одривати від батька та матері? — спитав знову дід (Панас Мирний, I, 1954, 283);  * Образно. Мусить вона розлучатися з сином, з дочкою, живцем відриваючи їх від серця (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 18);
//  перен. Позбавляти зв'язку кого-, чого-небудь з чимсь. Ніяка сила не відірве мене од моєї землі (Юрій Яновський, I, 1954, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 628.

Коментарі (0)

ВІДРИВАТИ 2, аю, аєш, недок., ВІДРИТИ, ию, иєш, док., перех. Риючи, витягати те, що було закопане в землю або засипане чим-небудь. Чумаченко почав швидко відривати потерпілого (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316); Ідуть розкопки [Мессіни].. Ось городовий встає. Це знак, що одрили тіло (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 628.

Коментарі (0)