ВІДЩЕПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЩЕПИТИСЯ, епиться; мн. відщепляться; док.
1. Відриватися, відколюватися від чого-небудь. Тріска, відщепившись від борта, хуркнула поблизу (Олесь Гончар, I, 1954, 322).
2. перен. Відриватися, віддалятися від певного суспільного середовища. — Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 119).
3. хім. Відділятися (про молекули або їх частини). Частина азоту гумінових кислот може відщеплюватись і вбиратись рослиною (Колгоспник України, 7, 1956, 26).