ВІДЩІПА́ТИ, аю, аєш, недок., ВІДЩЕПНУ́ТИ, епну, епнеш, док., перех. Знімаючи защіпку, відчиняти. Відщепнула [Явдоха] йому двері, кличе його (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202); Пізнала й Галя Чіпку; хутенько побігла до хвіртки, одщепнула (Панас Мирний, II, 1954, 231); Коваль Максим підскочив до вікна, що виходило в садок, і тихо одщепнув його (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 270).