в означеннях
Тлумачення, значення слова «відсталий»:

ВІДСТА́ЛИЙ, а, е.

1. Який залишився в дорозі позаду інших. Жінка йшла, хиталась, як відсталий.. журавель з вирію... (Юрій Яновський, I, 1958, 68).

2. Який не встигає за іншими в якійсь роботі і т. ін., не виконує поставлених завдань. У цеху немає відсталих ланок (Радянська Україна, 3.I 1948, 3);
//  у знач. ім. відсталий, лого, чол. Відповідаючи на заклик.., дівчата взяли на буксир відсталих і вже добилися дечого (Радянська Україна, 27.V 1961, 2).

3. Який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими; протилежне передовий. Із відсталої сільськогосподарської країни Україна перероджується на велику індустріальну країну (Остап Вишня, I, 1956, 292);
//  Якому властиві застарілі погляди та уявлення. [Нечипоренко:] О, починається! Виходить, що я — відсталий елемент, який навмисне живе у вчорашньому дні (Олександр Левада, Марія, 1953, 59);
//  Який не відповідає вимогам сучасності. Вона [п'єса Корнійчука «Фронт»] бореться за торжество передової радянської військової науки, проти відсталих методів командування (Історія української літератури, II, 1956, 568).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 641.

Коментарі (0)