ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ́, овлю, овиш; мн. відстановлять; док., діал. Відставляти (в 1 знач.). Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130).
ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ́, овлю, овиш; мн. відстановлять; док., діал. Відставляти (в 1 знач.). Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 641.