в означеннях
Тлумачення, значення слова «відставати»:

ВІДСТАВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДСТАТИ, ану, анеш, док.

1. Відділятися, відпадати від чого-небудь. Дівчата ходили од однієї матерії до другої,.. слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45); Кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев (Іван Франко, VIII, 1952, 239); Місять доти, поки тісто не І відставатиме від рук і стінок посудини (Українські страви, 1957, 301); Вніс милий дубового сала, Як помазав спину, аж шкура одстала (Павло Чубинський, V, 1875, 406); Галіфе в багнюці. Підошва на однім чоботі відстала... (Олесь Гончар, III, 1959, 140).

2. перен., розм. Припиняти стосунки, втрачати зв'язок з ким-небудь; відходити від кого-небудь. Наші дівки недовго відставали й цуралися цілої компанії (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 126); Пора вже дівчині, що виросла для шлюбу, Від нені відставать (Микола Зеров, Вибр., 1966, 270); Він, ще оженившись, послухав жінки, од мужицтва одстав, а збивався трошки на купецький лад (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 254);  * Образно. Од одного берега відстав, та до другого не пристав (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 230).

3. перен., розм. Переставати докучати. Корнюша не відставав Став дорікати, що так товариші не роблять, товариші допомагають один одному (Андрій Головко, II, 1957, 251); Не похвалися — мати б нічого не знала, не клопоталася, а тепер не одстане, одно товктиме: не ходи (Панас Мирний, IV, 1955, 289); [Верба:] Не відстану від вас, згоджуйтесь (Олександр Корнійчук, II, 1955, 269).

4. Рухаючись повільніше, ніж інші, залишатися позаду; приставати. У селі люди почали відставати від гурту, громадка меншала (Леся Українка, III, 1952, 562); Бачачи, що він одстає від оленя, вовк злісно клацнув зубами (Микола Трублаїні, I, 1955, 192); Жаль, що пошта польова Десь від нас відстала (Андрій Малишко, II, 1956, 188);
//  пер ев. док. Вийшовши тимчасово з поїзда, машини тощо, не встигнути повернутися вчасно Храпков не встиг одягтися й від цього поїзда відстав (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 359).

5. перен. Робити, виконувати що-небудь повільніше за інших; не встигати за ким-небудь. У травні цех відставав, але в червні підтягнулися і загалом за три місяці план виконали на сто процентів (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 7); Учення моє добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Леся Українка, V, 1956, 134).
 Не [хотіти] відставати (відстати) від кого — старатися (намагатися) робити те ж саме, що й інші. Солодкий не відставав од товариша і замовив собі однакові чоботи на дорогу (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 114); [Трохим:] Питався його, мамо, просив, щоб узяв мене з собою: будемо, кажу, укупі робити, як ти, так і я, не відстану від тебе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 401).

6. Розвиваючись повільніше, бути на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими. Наша проза, принаймні в її окремих найбільш розроблених жанрах, в основному не відстає від поезії (Вітчизна, 5, 1956, 137); Відстати в розвитку,
//  Переставати відповідати вимогам часу, життя. — Я одстала од моди, од віку, од прогресу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 243); В чомусь він відстав,.. чогось не розуміє, в чомусь ти з ним не згодна (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 265).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 640.

Коментарі (0)