в означеннях
Тлумачення, значення слова «відстовбурчувати»:

ВІДСТОВБУРЧУВАТИ і рідко ВІДСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТОВБУРЧИТИ і рідко ВІДСТОБУРЧИТИ, чу, чиїй, док., перех. Висувати, випинати що-небудь наперед, убік або назад. — Я не хочу снідати, — одстобурчуючи губи і чухаючи голову, мовив Івась (Панас Мирний, I, 1954, 241); — І в кого ти, Максиме, такий вдався?.. — В кого вдався? — на мить задумався хлопчина, сміхотливо відстовбурчуючи вузькі рідкуваті брівки (Михайло Стельмах, I, 1962, 213); Німець мовчав, одстобурчивши остисту бороду (Панас Мирний, I, 1954, 202); Комар смачно приплюск до теплого виска [скроні] й червонів задоволено, відстовбурчивши дві задні ноги (Іван Ле, Вибр., 1939, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 642.

Коментарі (0)