ВІДСТУКОТІТИ, очу, оти́ш, док. Підсил. до
відстукати 2. Друкарка відстукотіла;
// Стукочучи,
проїхати, пройти по чомусь. Машина відстукотіла через
міст по слабо прибитих дошках (Віталій Петльований, Хотинці,
1949, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 644.