ВІДСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ВІДСТУПИТИ, уплю, упиш; мн. відступлять; док.
1. Задкуючи або ступаючи
вбік, віддалятися від кого-, чого-небудь. Титарівна..
То підійде до криниці, То знов одступає (Тарас Шевченко, II, 1953,
81); Оторопілий від слів сестри, Саїд Алі задки
відступав з кімнати хворої (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 210); Царя
на дзиглик посадили, А сами мовчки одступили Від
покуття аж до дверей (Іван Котляревський, I, 1952, 171); Вони
обнялись, поцілувались, потім одступили на крок,
вдивляючись в обличчя один одному (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 197);
// Зменшувати площу свого поширення. Море
відступало, відступало невпинно; по його п'ятах ішли
свердлові вишки (Олесь Донченко, II, 1956, 143); Темрява
навколо прозорішає і відступає (Василь Козаченко, Сальвія, 1956,
134).
♦ Відступати (відступити) на задній (другий) план —
ставати менш важливим, значущим. А прогрес
техніки, вчив нас В. І. Ленін, в тому і виявляється, що
людська праця все більше і більше відступає на задній план
перед працею машин (Радянська Україна, 14.I 1959, 1).
2. Відходити з певних позицій під натиском супротивника. Чи швидко відступатиме фашист, чи тихо, — все одно дожене його лихо! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 409); Махно відступав таким алюром, що виснажені коні червоних не змогли за ним угнатися (Петро Панч, II, 1956, 337); Запоріжці палили, не зводячи духу.. Бачать ляхи, що непереливки. Відступили назад, залишивши на місці купи вбитих і поранених (Олександр Довженко, I, 1958, 259).
3. перен. Відмовлятися від своїх намірів, планів тощо. Не можна ніде відступати й на крок: Недаром у мене на грудях значок, Почесний значок піонера! (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 80); [Ізоген:] Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить (Леся Українка, III, 1952, 298); — Я знаю, ти — впертий... Наполегливий. Що задумав — не відступиш... (Олесь Донченко, V, 1957, 447).
4. перен. Відхилятися від чого-небудь
установленого, порушувати що-небудь прийняте, узаконене. — Не
одступайте від закону, не ламайте звичаїв (Панас Мирний,
IV, 1955, 226); В деяких місцях трьох останніх частин
поеми [«Енеїди»] поет інколи відступає від загального
бурлескного тону (Українська література, 8 клас, 1957, 114); Хане Гольдбаум
відступила сьогодні від свого звичайного, раз на
все усталеного порядку — варить у понеділок пироги
з чорницями (Іван Франко, II, 1950, 80);
// Переставати
дотримуватися своїх поглядів, переконань і т. ін.;
відрікатися, відмовлятися. Як повестися? Відступати я
не збирався, що ж — критика є критика (Юрій Збанацький,
Малиновий дзвін, 1958, 125); — Можна їх [комуністів]
живцем по шматку краяти, а вони однаково від свого
не відступлять (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 390).
5. Робити відступ (у 4 знач.). Варя дістала атрамент та ручку і, одступивши трохи.., почала писати (Григорій Епік, Тв., 1958, 247).
6. кому що. Відмовлятися від майна, прав і т. ін.
на користь кого-небудь. — Я відступаю тобі
Данелевщину, а сам беру байрак. — Ти хочеш, щоб я тобі
за болото віддав ліс, за який у Бельгії даватимуть
мільйони? — Добре, тоді ми кинемо жеребки. — А як
розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна
нащадки? — Ми втечемо раніше, ніж вони подумають
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 411); — Ви ж нам при людях
відступили [поле], а нащо відступаєте, о тім не було мови
(Іван Франко, II, 1950, 201); Він одступив їм ліву половину
своєї господи (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І—II, 1905, 76);
// Поступатися чимось. З протекції, для свіжого
повітря, арештанти відступили мені «найкраще» місце
до спання — під вікном проти дверей (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 33).