Словник української мови

ВІДСИ́ПАТИ див. відсипа́ти.

ВІДСИПА́ТИ, аю, аєш, недок., ВІДСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. відсиплють; док., перех.

1. Надбираючи, сипати частину чогось у посудину, мішок і т. ін. (про сипкі та дрібні тіла). Черниця.. пшона одміряє у глечик, одсипає муки в миску (Марко Вовчок, I, 1955, 253); Павло знімає зі спини чувал, несе до засіки, половину відсипає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 368); — Ось я зараз.. одсиплю в припіл оброку коням (Нечуй-Левицький, I, 1956, 582); Я щедро відсипав їй горіхів (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 47).

2. Надбирати частину рідкої страви в іншу посудину. Відсипала борщу в глечик (Словник Грінченка);
//  розм. Відливати рідину куди-небудь. Я, не вагаючись, мерщій одсипав у невеличкі пляшечки і м'ятних, і гофманських капель (Панас Мирний, IV, 1955, 380).