ВІДТЕРПІ́ТИСЯ, плюся, пишся; мн. відтерпляться; док., діал. Відбутися терпінням. Мовчала-мовчала, хотіла відтерпітись... так ще не родивсь той чоловік, щоб утерпів під різками! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187).
ВІДТЕРПІ́ТИСЯ, плюся, пишся; мн. відтерпляться; док., діал. Відбутися терпінням. Мовчала-мовчала, хотіла відтерпітись... так ще не родивсь той чоловік, щоб утерпів під різками! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 648.