в означеннях
Тлумачення, значення слова «відточений»:

ВІДТО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до відточити. З гостро відточеними мечами на поганську землю налітав [Святослав] (Панас Мирний, V, 1955, 268);  * Образно. Він має не тільки розум, відточений життям, партійним вихованням, він має силу волі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 71);
//  у знач. прикм. Пальці намацали біля пояса відточений ніж (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 197).

2. прикм., перен. Доведений до граничної чіткості, завершеності, досконалості. Федотов до тонкощів вивчив французький театр, що робило його гру викінченою, відточеною, гарною, легкою (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 118); Гармонійний і відточений був кожний рух спортсменки (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 420).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 650.

Коментарі (0)