в означеннях
Тлумачення, значення слова «відточувати»:

ВІДТОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТОЧИТИ, очу, очиш, док., перех.

1. Точінням робити що-небудь дуже гострим або гладким. Хто з дружинників прибирав у човнах, хто порався біля вітрил, хто лагодив зброю — чистив щит, гострив спис, одточував меч (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 336); Ти молотом твориш, а я — олівцем, деталь ти відточуєш, я — свій рядок, і в темпі єдиному злився наш крок (Володимир Сосюра, I, 1957, 448);  * Образно. В цареградському вигнанні терпляче відточував [Врангель] свій мстивий клинок, очікуючи слушного часу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 491).

2. перен. Робити що-небудь дуже досконалим, доводити до високої майстерності; відшліфовувати. Користуючись народними образами, порівняннями, метафорами тощо, він [Т. Шевченко] удосконалював їх, відшліфовував, відточував (Мовознавство, VII, 1949, 32); Ці спостереження допомагають йому у його власних шуканнях, він відточує своє мистецтво (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 89); Віками трудовий народ складав і відточував мудрі прислів'я (Радянська Україна, 9.VII 1957, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 651.

Коментарі (0)