ВІДТОРІ́К, присл., розм. З того року. — Ти відторік став часто простуджуватися (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 100).
ВІДТОРІ́К, присл., розм. З того року. — Ти відторік став часто простуджуватися (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 100).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 650.