ВІДТУЛЯ́ТИСЯ, яється, недок., ВІДТУЛИ́ТИСЯ, улиться, док.
1. Ставати відкритим; відслонятися. Глянув [Штукаренко] угору на квадратний отвір. Плащ-палатка відтулилась (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 341).
2. тільки недок. Пас. до відтуляти.
ВІДТУЛЯ́ТИСЯ, яється, недок., ВІДТУЛИ́ТИСЯ, улиться, док.
1. Ставати відкритим; відслонятися. Глянув [Штукаренко] угору на квадратний отвір. Плащ-палатка відтулилась (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 341).
2. тільки недок. Пас. до відтуляти.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 651.