ВІДТИ́Н, у, чол. Дія та її результат за значенням
відтинати, відітнути 1. Відтин ноги;
// Місце, у якому
відітнуто що-небудь.
♦ Голову (руку) давати на відтин — те саме, що
Голову (руку) давати на відріз (див. відріз). — А я
голову на відтин даю, — то вона за ним полює (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1956, 264).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 648.