в означеннях
Тлумачення, значення слова «відтинати»:

ВІДТИНАТИ, аю, аєш, недок., ВІДІТНУТИ і ВІДТЯТИ, відітну, відітнеш, док.

1. перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає! (Марко Вовчок, I, 1955, 184); Сиди дома, пан, не рипайсь, Бо відітнем вуса! (Українські народні думи.., 1955, 411); — І лікар, — думає він, — рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 222); Сотник упізнав дозорця, що так намагався відітнути хребтину з шуки (Іван Ле, Наливайко, 1957, 65).
Відтяти пелену кому, заст. — відрізати поділ, караючи жінку за порушення подружньої вірності. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй [Венері] пелену відтяв? (Іван Котляревський, I, 1952, 246).

2. тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати. Романко зареготався спершу, потому вилаяв його «мудьом» і відтяв упевнено, що таких дурних панів немає й не може бути... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101).

3. мат. Відмежовувати що-небудь від чогось.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 648.

Коментарі (0)