ВІДУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДУЧИТИ, учу, учиш, док., від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати. Ми вас одучим, супостати, морити вдов (Іван Котляревський, I, 1952, 234); Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (Іван Франко, VIII, 1952, 395); Чи можна від неї, від вольної волі, коли-небудь відучити людину? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 618).