ВІДВ'ЯЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДВ'ЯЗАТИСЯ, яжуся, яжешся, док.
1. Розв'язуючись,
відокремлюватися від чого-небудь. Хлопчик не втопився,
бо камінь у воді одв'язався, а Кім плавав, як риба (Олесь Донченко,
V, 1957, 447);
// Звільнятися від прив'язі, ставати
вільним. Кілька раз вони [космонавти] переходили наручне
керування, відв'язувались від крісла (Радянська Україна, 14.VIII
1962, 4); Сміху було одного разу, коли одв'язався
сусідський собака Дерихвіст (Олесь Донченко, VI, 1957, 151).
2. тільки док., перен. Перестати надокучати кому-небудь, залишити когось у спокої; відчепитися. — Чи я тобі лікар, чи знахар, — одв'яжися від моєї душі, — процідив крізь зуби Пикін (Любов Яновська, I, 1959, 341).
3. тільки док., перен. Позбутися кого-, чого-небудь; відкараскатися. Щоб од яги як одв'язатись, То мусив в військо записатись (Іван Котляревський, I, 1952, 252); — То Загнибіда бенкетує. Причепиться — не одв'яжешся! (Панас Мирний, III, 1954, 97); — Та що це воно за мара така, що б'ється так дуже? А Побратим до нього: — Ото, — каже, — як не одв'яжешся, то й буде бити (Степан Васильченко, II, 1959, 419); — Бабцю, у мене болить голова... я, може, засну... — придумує отаке Дарка, щоб відв'язатися від бабці (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 11).