ВІДВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до відвалу (в 3 знач.). Розробку відвального шлаку треба збільшити (Робітнича газета, 27.II 1962, 2).
ВІДВАЛЬНИ́Й, а, е. Признач. для відвалювання.
У залізорудних кар'єрах працюють відвальні мости і
потужні екскаватори, які наповнюють рудою
спеціальні залізничні состави (Наука і життя, 11, 1962, 40);
Відвальний ніж грейдера;
// у знач. ім. відвальний, ного, чол. Те
саме, що відвальник.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 561.