Словник української мови

ВІДВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до відвалу (в 3 знач.). Розробку відвального шлаку треба збільшити (Робітнича газета, 27.II 1962, 2).

ВІДВАЛЬНИ́Й, а, е. Признач. для відвалювання. У залізорудних кар'єрах працюють відвальні мости і потужні екскаватори, які наповнюють рудою спеціальні залізничні состави (Наука і життя, 11, 1962, 40); Відвальний ніж грейдера;
//  у знач. ім. відвальний, ного, чол. Те саме, що відвальник.