в означеннях
Тлумачення, значення слова «відвертати»:

ВІДВЕРТАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВЕРНУТИ, ерну, ернеш, док., перех.

1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Він одвертав їх і від жінки, і від дитини (Панас Мирний, I, 1954, 307); Піонери відвертали свої обличчя, затуляли їх долонями (Олесь Донченко, VI, 1957, 73); Та жовнір жовніром, ..як відвернув руку, як загатив у зуби (Василь Стефаник, I, 1949, 250);
//  Спрямовувати в інший бік. Еол молебнем вдовольнився І вітрів зараз одвернув (Іван Котляревський, I, 1952, 163);  * Образно. Нас відвернути 3 шляху нового ніщо не зможе (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 5).
Відвертати носа (ніс) — виявляти до кого-, чого-небудь неувагу, погорду, байдужість. Вони були делікатніші до діда, ніж у Кам'янці чи Вінниці, не відвертали носа від його свити (Михайло Стельмах, I, 1962, 404).

2. розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік. Одвернув камінь (Словник Грінченка);
//  Відрізуючи, відкидати вбік (скибу під час оранки тощо). Краще б.. піти гуртом на.. поле, пустить по ньому плуг. Побачити швидше, як він крає незміряні ниви, одверта скибу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 77); — Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути, та й упруг (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 198); Він.. відвернув великий, крихкий ком'ях землі (Іван Микитенко, II, 1957, 352).

3. Відгинати край або кінець чого-небудь; відгортати. Покрила ним [одіялом] зразу всю постелю, ще й один бік загорнула, щоб зручно було за нього взятися та одвернути (Панас Мирний, IV, 1955, 355); Архип миттю одвернув полу короткої кавалерійської бекеші і.. витяг звідти чималу паку якихсь паперів (Григорій Епік, Тв., 1958, 436).

4. перен. Запобігати чомусь, усувати (біду, небезпеку і т. ін.). Мов лопатою хто гріб до двора достатки всякі, а нещастя відвертав (Іван Франко, XI, 1952, 233); Чиї ж це руки одвертають пором від неминучої загибелі? (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 60); [Кассандра:] Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Леся Українка, II, 1951, 260); Боротьба, яку ведуть тепер Радянський Союз і всі миролюбні сили, мав своїм завданням відвернути нову світову війну (Комуніст України, 3, 1961, 48);
//  розм., заст. Чаклуванням усувати (хворобу, лихо тощо). Він ходив до ворожки, та одвертала, не помогло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Та [Домніка] мала примівкою [заклинанням] відвернути слабість і смуток від сина (Ольга Кобилянська, II, 1956, 110).

5. перен. Спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік від чого-небудь. Просити грошей у батьків ми не наважувались, — вони могли б бути невдоволені з нашої витівки, яка нібито відвертає нас від навчання (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 22); Думки про Мар'ю на який час одвернули її від міста (Панас Мирний, III, 1954, 115);
//  Викликати бажання, намір відмовитися від чогось, не робити чого-небудь. Коли він вирішив, то марна річ намагатися відвернути його від прийнятого рішення (Вадим Собко, Серце, 1952, 21).
Відвертати (відвернути) увагу — спрямовувати увагу на щось інше. Сподівання на чудо відвертали увагу людини від активної діяльності і робили її рабою зовнішніх обставин (Наука і життя, 10, 1958, 50); Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу, можливо б другові вернув душевну рівновагу (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 71).

6. перен. Відштовхувати від себе своєю поведінкою, виглядом і т. ін. Оця Марта така некрасива, що, здається, кожного б повинна одвертати від себе, а проте вона не то що не одвертала, а завжди кожному кидалася [впадала] в очі (Панас Мирний, IV, 1955, 337); В цьому балеті був ні до ладу ні до прикладу вставлений номер танців, який ми проходили з учителем. Це вже пахло уроком і через те відвертало (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 21);
//  Викликати негативні почуття до кого-небудь. — Не любить тебе твій Яків — причарували його до себе злії люди, одвернули його од твого серця!.. (Олекса Стороженко, I, 1957, 23); Не було сили Лукина від Маланки відвернути (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 193).
Відвернути серце від кого — перестати любити кого-небудь. [Сербин:] Ти.. так мене приворожила, що серце моє ніяк одвернути від тебе не зможу (Степан Васильченко, III, 1960, 35).

7. розм. Вираховувати, робити вирахунок. Іду повз пана: «Дайте ж, — кажу, — хоч за півмісяця, коли за місяць одвертаєте...» (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 22); [Цокуль:] А грошей тобі не слідує? [Харитина:] Одвернули всі гроші за телицю (Карпенко-Карий, I, 1960, 239).

8. кому, діал. Повертати щось назад, не прийнявши. У нас на селі ні одна дівка за його не хоче йти. Куди не потикались старости, так і одвернуть хліб (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 517).

9. рідко. Те саме, що відкручувати; відгвинчувати. Вентиль він відвертав з підвищеною обережністю (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 377).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 562.

Коментарі (0)