в означеннях
Тлумачення, значення слова «відводити»:

ВІДВОДИТИ, джу, диш, недок., ВІДВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. відвів, вела, ло; док., перех.

1. Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); У слободі знали, що комсомольці борються з цими пережитками, і тих, кого піймають на гарячому, одводять до міліції (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 8); Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п'яного дяка в науку (Тарас Шевченко, II, 1953, 283); На новому аеродромі пілотів відвели у будинок і кожному вказали ліжко (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 276);
//  Проводжати кого-небудь. Читання кінчалось пізно. Іван одводив курсистку додому (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 220); — Я Христю одведу, — сказав Тимофій (Панас Мирний, III, 1954, 44);
//  Переводити, переміщати з якого-небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про військові частини). Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 891).

2. Вести з собою когось на певну відстань від кого-, чого-небудь. Бере її за руку і одводить у найдальший від дому куток садка (Леся Українка, II, 1951, 386); Юдка відвів Яця набік за шопу (Іван Франко, II, 1950, 223); Дівчина побачила, що з Івановою матір'ю сталося недобре, підхопила її під руки й відвела вбік (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 74);
//  Манячи когось чимось, вести за собою, щоб відвернути небезпеку від кого-, чого-небудь. — То посмітюшка, — одповів Петрусь.. Вона нас од гніздечка свого одводить. Вона хитра пташка... (Юрій Яновський, I, 1954, 103); Перепелиця-мати, черкаючи крилом землю, падаючи і знову злітаючи, біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей... (Іван Багмут, Опов., 1959, 61).

3. За допомогою спеціального пристосування спрямовувати воду, газ тощо в потрібне місце. Друга [лаборантка] вертілась коло комунікаційних труб, що відводили сюди розчин їдкого лугу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 175); Воду одвели в бистрінь ріки (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 41).

4. Змінювати положення чого-небудь відносно чогось; переміщати. Яким замахнувся кулаком на гнідка. Той, прищурюючи око, геть одвів голову на бік (Панас Мирний, IV, 1955, 319); Уже намірився [стрілець], вже курок відвів, щоби вбити Селезня (Іван Франко, IV, 1950, 81); Раз вона одвела руки з шитвом далі поперед себе, подивилась на нього в захваті (Леся Українка, III, 1952, 745);
//  Відстороняти, відхиляти щось від кого-, чого-небудь. Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350); Здається, збагнув щось солдат. Відводить дуло нагана від машиністової скроні (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 10); Старий Дорошко одвів проясніле лице від репродуктора (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 120).
 Відводити (відвести) очі: а) переставати дивитися на кого-, що-небудь; змінювати напрям зору. Перехилився через поручні і не відводив очей від темної безодні (Мирослав Ірчан, II, 1958, 190); б) відвертати увагу з метою обману; обманювати. Украде [Тимошко] бувало.. та й підкине другому, щоб від себе очі одвести (Панас Мирний, II, 1954, 159).

5. перен. Запобігати чомусь неприємному або небезпечному; відвертати. Треба, щоб і ми любили один одного, як брата, у нужді помагали, один від одного біду відводили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Їй хотілось.. одвести од людей лихо (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 181); — Конвойний своїм ударом відвів у той момент від мене смерть (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 85);
//  Відвертати від якихось дій, думок і т. ін. Згодом до кожного болотця підбігали [гості] загасити спрагу, і тільки рішуче заперечення Семенове одводило їх од спокуси (Юрій Яновський, Мир, 1956, 146); — Що пише Гриша? — спитав батько не так від нетерпіння.., як для того, щоб одвести дочку від тяжких думок (Андрій Головко, II, 1957, 588).
Відводити (відвести) тугу [від серця] — розвіювати тугу, розвеселяти. Було її як ворожку підсилали до людей, щоб одводила тугу від серця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 109).

6. перен. Відхиляти чиюсь кандидатуру на виборах. Відводити кандидатуру,

7. Давати, виділяти комусь що-небудь для користування. — Спершу, каже [пан], я хотів.. землі відвести і на волю випустити за твою службу (Панас Мирний, II, 1954, 289); Саїд дізнався.., що серед практикантів прибув і його брат.. Першою думкою було відвести їм свою невелику квартиру (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 451);
//  Виділяти частину чого-небудь (земельної площі, місця в творі і т. ін.) з певною метою. Під суниці треба відводити добре освітлені і захищені від вітру місця (Колгоспник України, 10, 1960, 33).

8. перен. Надавати того чи іншого значення, визначати роль, місце кому-, чому-небудь. Надзвичайно важливу роль у соціалістичній перебудові країни.. Ленін відводив державному апаратові (Ленін, Коротка біографія, 1955, 253); У загостреній ідеологічній боротьбі двох таборів особливу роль вороги соціалізму відводили і відводять ревізіонізму (Літературна газета, 11.III 1959, 2).
Відводити (відвести) голос: а) подавати голос, говорити. — Часом так груди заложить, що й голосу не одведу (Олекса Стороженко, I, 1957, 102); б) давати відпочинок голосовим зв'язкам. Прочитавши перших дві-три сторінки, я спинилась, щоб одвести голос, і почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала (Леся Українка, III, 1952, 618); Відвести дух — полегшено зітхнути, перехопити повітря. Вже як стала в лісі, то аж тоді дух одвела (Леся Українка, III, 1952, 737).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 565.

Коментарі (0)