в означеннях
Тлумачення, значення слова «відволікати»:

ВІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВОЛОКТИ, очу, очеш і ВІДВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин ч. відволік, локла, ло; док., перех.

1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок, I, 1955, 202); [Стеха:] Весною коровка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (Марко Кропивницький, I, 1958, 462).

2. перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. У вихідний день школяреві рекомендується читати художню літературу, яка не тільки розвиває, але й відволікає його від звичайних інтересів (Шкільна гігієна, 1954, 265); Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 591); Вже минула буря. Бенедикт зробив своє, відволік від себе Андріїв гнів (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 94).
Відволікати (відволікти́) увагу — те саме, що Відвертати увагу (див. відвертати). Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Юрій Смолич, День.., 1950, 70); Коли [Л. Ліницька] починала читати, то хотіла лише відволікти́ увагу товаришів од гірких думок (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 199).

3. також без додатка і з інфін., перен. Відтягати виконання чого-небудь на пізніше. — Казав — затули [вікно] чим-небудь, чого одволікаєш? (Степан Васильченко, II, 1959, 214); Фурманам сподобалась шляхтичева садиба, і вони все одволікали запрягати: в одного з возом щось трапилось, а другий, бач, коні не встиг підгодувати (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 567.

Коментарі (0)