в означеннях
Тлумачення, значення слова «відвикати»:

ВІДВИКА́ТИ, аю, аєш, недок., ВІДВИ́КНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. — А я тобі, Григорію, раджу:.. Від беззаконня пора відвикати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 94); Живучи в городі, він так одвик од сього простору польового, од сього повітря свіжого, що він, наче зачарований, ішов... (Панас Мирний, IV, 1955, 212); — За час дванадцятилітньої військової служби відвик я від праці на ріллі (Іван Франко, II, 1950, 273); Хвилюватись одвик, Хоч робота складна (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 10);
//  від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь. — Від такої думки я став відвикати від тебе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 333); Ти пишеш, що ти одвикла од мене (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 190).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 563.

Коментарі (0)